Ще з часів усім відомої пригоди з Вавилонською вежею люди намагаються порозумітися одне з одним. І з тих же часів постало питання перекладу та з’явилися перекладачі: хороші й не дуже. Проте якщо ви думаєте, що робота хорошого майстра ідентична оригіналу, ви сильно помиляєтесь. Ніхто й ніколи не міг і не зможе перекласти так, щоб між двома текстами можна було поставити знак рівності. Чому? А помізкуймо.
Але спершу я загадаю вам питання, для роздумів
На вашу думку, коли в перекладі з’являється каламбур, якого немає в оригіналі, це псує переклад чи покращує його?
Отож, чому переклад та оригінал різняться? Тут можна виділити дві вирішальні причини: мова та перекладач. Розпочнімо нашу розмову з останньої. Справа в тому, що, читаючи твір, рядок чи слово, КОЖЕН з нас по-своєму його інтерпретує чи по-своєму уявляє. Візуалізуйте в уяві слова «стіл», «зрада», «любити». Кожен із нас уявить щось своє. Люди за життя проходять через різні події, різні середовища, контактують із різними людьми та творами, формуючи власний світогляд (що й дозволяє нам по-різному інтерпретувати чи уявляти одне слово) та мовлення. Перекладач, працюючи з твором, пропускає його крізь власну свідомість та додає щось від себе, хоче він того чи ні. Це можуть бути, наприклад, якісь особливості мовлення (трішки діалекту, любов до інверсії, пестливі форми слів тощо).
А що ж із мовою? Тут справа дещо схожа, адже мова — теж «організм», що сформувався в певному середовищі та під впливом певних подій. Кожна мова унікальна, має свої відтінки значень, свої фразеологізми, тому нерідко дуже складно підібрати точний аналог якогось слова в іншій мові, або ж передати підтекст. Наприклад, назва «Преступление и наказание» говорить нам значно більше, аніж «Злочин і кара», адже «преступление» це не лише злочин, а ще й переступ: через себе, через мораль, через життя інших.
Отож, із цим розібралися. А що ж таке «хороший переклад»?
На жаль, не завжди перекладачам вдається добре зрозуміти текст чи витримати атмосферу твору, зберегти особливість мовлення персонажів тощо. Це зветься поганим перекладом чи принаймні не найкращим. Хороший переклад, відповідно, це витримана атмосфера, не перекручені значення й передача особливостей стилю автора. Уявіть собі твір Едгара Алана По (а саме «Крука» або «The Raven») із властивою йому темною та похмурою атмосферою: крук, пориви вітру, містика. І тут РАПТОМ перекладач вживає слова «вскуб», «дивиця» (в значенні «дивина»), «чквиря», що були б більше притаманні «Енеїді» Котляревського.
І розумієш, що це повна «чквиря»…
Повернімося до нашого питання. Ви ж ще не забули про нього, правда?
Отож, псує чи робить кращим?
Якщо жарт не суперечить стилю й атмосфері твору, не змінює значення вислову, то можна з упевненістю сказати, що це хороший переклад, над яким працювали справжні професіонали.
Розглянемо це твердження за допомогою прикладу. У фільмі «Людина-мураха» головному героєві говорять: «Scott, you`re full of shit». Тобто: «Скоте, ти повен лайна». В українському ж перекладі ця фраза звучить так: «Скот, ти просто скот». Що відбулося?
- Фразу змінено, але зміст лишився недоторканим;
- у фільмі багато жартів, отож із загальної картини жарт не вибивається, а виглядає навпаки органічно;
- ще й глядачі задоволені.
Отож, якщо ви побачили вдалий каламбур там, де його не було в оригіналі, можете радіти, що ваша країна має таких чудових знавців своєї справи.
А тепер ще трішки прикладів (і цього разу з ігор)!
- A warm glow from the ring provides you with some reassurance as you brave the woods once more. The forest is eerily still. Unseen watchers scrutinize you from the shadows. The breeze rises into a howling gale, buffeting you with debris. Dark leaves from the forest floor dance and spin in the squall, forming a face. — Тепле світло персня дає вам нову впевненість, коли ви знову хоробро постаєте перед лісом. У лісі по-лячному тихо. Невидимі спостерігачі уважно розглядають вас із тіней. Легкий вітерець перетворюється на ревучий вітрюган, що вкриває вас курявою. Темне листя починає танцювати і кружляти у вирі, складаючись в обличчя.
Тут зверніть увагу на чудово передану атмосферу тексту.
- Smash that son of a switch before it sucks up all your power! — Розтрощи цього електрючого сина до того, як він висмокче всі твої сили!
В англійському варіанті тут є гра слів (son of a bitch/switch), яку добре передали в перекладі, зігравши на співзвуччі слів «сучий» та «електрючий».
- Unless thou hast business with us, I suggest thou movest on. — Покіль ти не маєш із нами діл, азм урозумляю тебе йти.
Староанглійську передають за допомогою застарілих слів, а проте так, щоб текст можна було зрозуміти (тут важливо не перестаратися…)
- He’s a lich noo, is he? — Він ліх ноо!!!, чи не так?
А тепер пішли ляпи^^
- Caelar will fall. — Сейлар впаде.
Що ще сказати, коли переклад слово в слово? (пссс… тут про поразку мова)
І як можна забути про «надмозг», «All your base are belong to us» чи прекрасний російський переклад Grand Theft Auto: San Andreas.
На плечі перекладачів (говоримо більше про локалізаторів) лягло досить непросте завдання: прочитати, осягнути та відчути, зрозуміти твір (чи його частину, фразу, ситуацію тощо), а потім вдало перенести це на реалії тієї країни та мови, якою здійснюється переклад. Нерідко це дійсно складне завдання (часом навіть неможливе, адже існують неперекладні твори й фрази, як-от «преступление и наказание»), а проте хороший переклад дає змогу читачеві/глядачеві/гравцеві повноцінно поринути у твір, мови оригіналу якого він не знає.
Тепер ви знаєте трохи більше про переклад та його особливості. Залишайтесь з нами, адже українізація всесвітів триває!
Автор: Тетяна Калюжна
08.08.18
