Бу вчить №36: то дефіс чи тире?

Здавалося б, малесенькі риски, а спричинили таку величезну плутанину! Але нічого, я, Бу — найрозумніший хом’як у всенькому світі! І сьогодні я врятую тебе не від чудовиська, а від пунктуаційної катастрофи.

ДЕФІС І ТИРЕ НЕ РОДИЧІ, А СУСІДИ

Дефіс (-) — маленька, але горда риска, що з’єднує частини слова. Використовується для утворення слів-синонімів, слів-антонімів, складних вигуків, при повторенні того самого слова, звуконаслідування тощо. Наприклад: їсти-їсти (…кричу я до Мінска), радий-радісінький (…я стаю, коли Мінск дає мені щось смачненьке), тьох-тьох (…тріпоче моє серденько, коли бачить ласощі)

Запам’ятай: дефіс не любить пробілів. Він хоче бути так близенько зі словами, як я зі своїми смаколиками.

Тире (—) — майстер драматичних пауз. Воно потрібне, щоб читач вдихнув і подумав: «О, щось важливе!» І запам’ятай: тире до-о-овге. Не таке, як у тебе на автоматичній розкладці клавіатури, а таке, яке з’являється, коли ти у своєму телефоні затискаєш «–».

Один творить слово, інший — будує речення. Розберімося детальніше, спираючись на норми «Українського правопису» 2019 року (§ 35, § 161):

	Дефіс (-)	Тире (—)
Хто такий	Орфографічний знак, частина слова.	Пунктуаційний знак, частина речення.
Де живе	Усередині слова або словосполучення.	Між словами, частинами речення чи висловами.
З ким дружить	З прикметниками, іменниками, цифрами, абревіатурами, складними вигуками тощо.	З підметом і іменним присудком, зі словом «це» і подібними, з узагальнювальним словом, що стоїть після однорідних тощо.
Що робить	З’єднує частини слова, створює нову мовну одиницю.	Розділяє або підкреслює частини речення, додає паузу.
Приклади	Радий-радісінький, вовк-жаднюга, ледь-ледь, 7-А клас, віп-зала, гей-гей.	Бу — найрозумніший хом’як. Настане день — і прийде Мінск із смаколиками.
Типові помилки	Ставити дефіс із пробілами (віп ‑ зала ❌).	Використовувати коротке тире або дефіс (Бу ‑ найрозумніший хом’як ❌).