Шлякбитрафу 12 років!
Спілка перекладачів «Шлякбитраф» відзначає 12 років свого існування. Долучайтеся до святкового розіграшу зі збором коштів.
Ще один Games Gathering позаду. Ця конференція відбулася 6-7 грудня в Києві. Наші ШБТ-активісти — Олексій Іванов, Оля Хмельницька та Олександр Лук’янов — мали змогу потрапити на цей захід, щоб і новинки-цікавинки подивитися, і з розробниками про українську локалізацію погомоніти.
Втішило стрімке різноманіття в інді-сегменті виставки, де незалежні розробники щоразу презентують нові проєкти або допрацьовані роботи з минулого року. Команді Шлякбитраф / SBT Localization вдалося поспілкуватися з багатьма з представлених команд та навіть переконати декого з них в необхідності української мови в поточних проєктах.
«Різномаїття інді-забавок не могло не порадувати, а ще той факт, що розробники вже знали хто такі Шлякбитраф і бадьоро йшли на контакт. Так що кількома візитками ми обмінялися, — розповідає Оля. — Мабуть найбільший фурор справив стенд Stalker 2. Моторошні голови кровососів і снорків у поєднанні з товариським вогнищем створюють неповторну атмосферу.»
Далі враженнями ділиться Олександр.
Цьогорічний Games Gathering пройшов для мене… Швидко. Наче і часу купа було, і встиг потроху всього, та раптом бац – і вже час додому, а багато чого я ще й не спробував. Повертаючись думками назад, розумію причину: минулі роки вистачало одного дня, щоб подивитися все найцікавіше, але цього року конференція перетнула важливу межу, виросла, і тепер їй слід приділяти два дні, щоб отримати найповніші враження.
Однак, краще поговоримо про те, що я встиг спробувати.
Особисто для мене інді-зона є найцікавішою частиною таких конференцій. Розмова з розробниками віч-на-віч під час тестування їхньої гри, аналіз, пропозиції, що можна додати, що можна прибрати чи змінити і як саме — це особливий вид інтелектуального тенісу, що збагачує і гравця, і розробника. Владою авторського хотіння відмічу три гри, що відклались у моїй пам’яті найяскравіше:
Гардкорний платформер про Пісочну людину, що мандрує крізь дитячі жахи, щоб розвіяти їх та подарувати спокійний сон — мій особистий фаворит. Я бачив цю гру вже втрете, кожен раз з перервою в рік, і з цікавістю стежу за розвитком проєкту. Цього року розробники досягли досконалості в основі геймплею – рух персонажа став ідеальним і відчувається просто чудово.
Тепер, на мою думку, грі пора розвиватися вшир — тобто додавати нові світи (поки що готовий лише один з трьох) та одну-дві нові механіки, на доданок до тих, що вже є: зменшення головного героя та встановлення «часоплатформ» (точок збереження, які можна встановлювати будь-де, і на яких можна стояти).
Ще один платформер — неандертальський, гумористичний, безмовний (бо усі персонажі розмовляють піктограмами). Цим і сподобався. Кожен з доступних трьох рівнів наче загадка, де потрібно розібратися, що саме потрібно зробити, щоб відкрити прохід до наступного рівня. Потенціал у проєкту великий, і я сподіваюся, що ми колись побачимо його в магазинах.
Двовимірний вкажи-та-натисни квест, головний герой якого прокинувся «десь не там» і тепер має повернутися додому крізь заводи, поля з райдужними квітками та інші чудернацькі місця. А заважатимуть йому летючий Тарган, колючі рослини, прикрі випадковості та хтозна-що-ще.
Проєкт сподобався унікальним візуальним стилем (принаймні, я такого ще не бачив), приємною музикою, різноманітним ігроладом.
Я спробував ще декілька цікавих ігор, — наприклад, зазирнув до розробників Atom RPG, що показували продовження своєї гри і портативні версії першої частини, — але, на жаль, усі не побачив. До того ж, схоже, оминув найцікавіші — бо активно уникав стендів з великими чергами, і уникнув аж настільки успішно, що не знаю навіть назви гри-переможниці конкурсу Indie Blast, до стенду якої я так і не потрапив 😀
Віртуальна реальність є ще однією окрасою Games Gathering 2019, яку я «успішно оминув». А цього року там було чому дивуватись — наприклад, можливості взяти участь у віртуальному командному квесті, та ще й конкурс по цьому квесту виграти! Або відчути віртуальну реальність всім тілом у Full Body VR – приладді, що нагадує екзоскелет, і дозволяє взаємодіяти з грою усім тілом, а не лише руками.
Цього року на Games Gathering нарешті в повний голос прозвучала тема локалізації – компанія Localize Direct стала одним зі спонсорів заходу, а її директор з розвитку бізнесу Майкл Соуто (Michael Souto) прочитав лекцію з основ успішної локалізації — як обрати бажані мови, як підготувати матеріали, як дати правильне техзавдання, як врахувати культурні особливості та інші настанови, які нам, досвідченим вовкам локалізаційних фронтів, можуть здаватися очевидними, але не є такими для розробників. Також він зазначив, що попит на українську мову в іграх почав збільшуватися, що було дуже приємно почути.
На GG2019 був стенд, присвячений S.T.A.L.K.E.R 2! Однак не поспішайте радіти: функціонально це була лише дуже крута фотозона з косплеєрами та різним реманентом на кшталт артефактів, зброї, голів кровососа та снорка й купи протигазів. Публічно ніяких новин не оголошували та нічого з майбутньої гри не показували. А от вам моє фото звідти:
Також можна було відвідати стенди кількох великих мобільних розробників і взяти участь у конкурсах — хоч я мобільні ігри не полюбляю, але конкурси від компаній дуже класні, визнаю!
Організація цього року перевершила всі сподівання, у тому числі і свої власні. Була проведена титанічна робота та зроблено багато приготувань. Я не впевнений, наскільки слід заглиблюватись у закулісні деталі, тому скажу лише одне — єдиним моїм наріканням є те, що цікавого було забагато, а часу було замало.
Хочу висловити подяку всій команді Games Gathering за організацію цієї чудової події на такому високому рівні. Тримаймо хвіст трубою та рухаймось до нових звершень!
А ще у нас випадково трапився міні УкрЛокКон. Ми зустрілися з Андрієм Рабощуком із Ukrainian Steam Translation Server (STS UA).
З одного боку, кожен Games Gathering є в чомусь точно таким, як позаминулого року: десь такі ж спонсори, все ті ж флагмани конференції, як-от Ubisoft та Murka, та й волонтери здебільшого ті самі, але ця стабільність водночас також є безперечним доказом, що ігрова індустрія в Україні живе та невпинно розвивається, оскільки сформовано центр події, до якого приєднується решта учасників. Завжди приємно побачити надійних хлопців та дівчат з волонтерської команди і вже заздалегідь знати, що проблем із проведенням заходу бути не може.
Олексій Іванов
Українцям, звичайно, далеко до масштабів закордонних аналогів, але щороку більша увага до подібних подій з боку традиційних медіа дає змогу сподіватися на краще.
Хай там як, Games gathering 2019 Київ — це знакова для України В2В-подія, що визнається також і закордонними гостями. А ми працюємо над тим, щоб і Шлякбитраф став у списку одним із «традиційних» гостей.
Побачимось наступного року!
Дякуємо тим добрим людям, які нас фотографували!
11.12.19
Він буде опублікован після модерації.