Великий бенкет

 

— Отже, всі вони будуть там на цій великій забаві, яку керівництво Конґломерату проводить для Академії, але твоя ціль — Ламіра Ярден. Завдаси удару опівночі, чітко. Вони наймають цілу трупу танцюристів, це буде надзвичайно формальний захід і вся та дурня, тому ми влаштували тебе як одного з таких танцюристів, що вирішує проблему доступу, а зараз щодо оплати…

… але твоя мета – Клабен Орд. Пам’ятай, опівночі. Вони …

… це Трен Санірі. Опівночі, зрозуміла? Це важливо …

… Вакаш Чорнодерев …

… Роана Вард …

… Ґриф Чада …

… опівночі …

… опівночі …

… опівночі …

— День Срібла.48/4835EE —

 

Бенкетний зал Самолденської Академії виглядав грандіозно. Шовки на підлозі, розкішні гобелени на стінах, сотні слуг навколо, неймовірна кількість їжі та напоїв. Конґломерат не соромився витрачати грошей на цю справу. Двоє людей стояли на балконі, оглядаючи увесь бенкетний зал.

— Їм справді потрібна наша підтримка, колего, — старший джентльмен у мантії магістра усміхнувся впевнено і неприємно. Глянув на молоду жінку поруч, також одягнену в мантію магістра, потис їй руку і схрестив руки на грудях.

— Я саме гадала, коли вже Конґломерат визнає нас джерелом доступу до північних ринків. Давно пора. Я впевнена, МакФарен розуміє, що це партнерство буде вигідним для обох сторін, вона отримує свої економічні активи та політичний вплив, ми отримуємо наше фінансування та можливості досліджень.

Жінка повернулась, кивнула старшому чоловіку, взяла його попід руку і вони повільно вийшли з балкона, зачинивши за собою двері.

 

 

— Усі присутні, будь ласка, хвилинку вашої уваги!

Всі в бенкетному залі обернулись, помічаючи герольда.

— Від імені торгової гільдії Конґломерат, Прін д’Ор Астрен МакФарен, і кожного члена гільдії, ми хотіли б оголосити відкритим перший щорічний Бенкет Єдності! А зараз, кілька слів від самої Прін Д’Ор!

Герольд відійшов убік, вклонився і завмер в очікуванні виходу Астрен. І вона вийшла, хоч і не одразу, відчинила двері і з’явилася на балконі, оглядаючи увесь бенкетний зал  Академії Самолдену. Як завжди, у простому одязі, зі звичайною зачіскою та обережною посмішкою. Ніхто б ніколи не впізнав у ній лідера найбільшої економічної потуги на континенті.

Негайно хвиля аплодисментів заповнила зал, але Астрен зупинила їх помахом руки і приготувалася говорити.

— Я неймовірно рада бути тут сьогодні. Ми витратили багато часу, щоб облаштувати все це (і багато грошей)… —  натовп зареготав. — Але це неймовірна можливість для нас бути об’єднаними під прапором співпраці та довіри. А тепер святкуймо. До опівночі та далі.

Астрен махнула рукою ще раз і покинула зал посеред гуркотливих оплесків.

Тоді все й почалося. Слуги наповнили зал з усіх куточків, несучи підноси, повні вина, омарів, засолоджених огірків, дорогого хліба та багатьох іще більш екзотичних речей. Тут зібрані маги з усіх куточків Еріа, але всі вони були невимовно вражені кількістю того всього, що пропонувалося за столами. Вони дали собі волю. Їли, пили, співали пісні, танцювали, веселилися. У ці миті вони були щасливі.

Астрен МакФаррен спустилася донизу, ходила серед гостей, віталася з усіма особисто, обмінювалась люб’язностями, так, ніби вона була тут господарем — у місці найбільшої  влади Академії, у їхньому місті, серед наймогутніших магів та мережі охоронних заклять. Вона поводилася так, ніби володіла тут усім і усіма.

Так і було.

 

 

— А зараз, за десять хвилин до опівночі, настав час Опівнічного танцю! — голосно мовив герольд. — Кожному з наших гостей буде надано партнера для цього врочистого танцю, як і є традиція!

Несподівано кілька сотень людей увійшли до бенкетного залу довгою шеренгою, поступово виходячи з неї, аби приєднатися до призначеної пари. Як тільки пари було сформовано, заграла музика. Жаска мелодія, з нотами втрати і жалю, почуттям тривоги і завершення.

Але вона була красивою.

Немов істинна печаль.

Немов втрачене кохання.

У момент кульмінації, коли на годинниках опівніч, коли танець повинен закінчитися екстравагантним порухом, він не закінчився. Танець обірвали сотні лез, котрі одночасно перерізали горлянки кожного мага в Еріа. Обірвали крики музикантів, які намагались утекти, аби лиш отримати стріли й арбалетні болти у спини. Обірвали слуги, котрі усвідомили, що відбувається, та намагалися безшумно піти геть, аби лиш стати жертвами мечів найманців.

Врешті-решт, у кінці, обірвала танець Астрен МакФарен, зітхнувши з полегшенням на балконі, оглядаючи увесь Бенкетний зал.

Автор: Юрій «Shahor» Бісик

21.10.18

 

Великий бенкет
  • Selina Sebro

    Кровожерливонько в кінці… ух… 🙂

    • http://shahor.com.ua Shahor

      Коли могутні йдуть до влади, часто переступають тіла.